субота, 11 жовтня 2014 р.

ВКАЗІВКА РОЗГАЛУЖЕННЯ ТА ВИБОРУ

Вказівка розгалуження та вибору

3.  ВКАЗІВКА РОЗГАЛУЖЕННЯ IF
Умова (розгалуження) – це вид управляючої структури, що передбачає можливість вибору з декількох варіантів, для кожного з яких в залежності від певної умови виконується своя послідовність операторів.
Логічний вираз — це засіб записування умов для відшукання потрібних даних. Логічний вираз може приймати значення true (істинність) або false (хибність). Логічні вирази бувають прості та складені. Простий — це два арифметичні вирази, з’єднані символом відношення, а складений — це прості логічні вирази, з’єднані назвами логічних операцій: not, and i or.
Опис та використання вказівки розгалуження
Вказівка розгалуження в мові програмування Паскаль може записуватися в повній або в скороченій формах.
  1. Повна форма:
if  <умова>
then
<вказівка1>
else
<вказівка2>;
Дія оператора: Якщо умова справджується, то виконується вказівка 1, якщо ні – то вказівка 2.
2. Скорочена форма:
Іf <умова>   then     <вказівка>;
Дія оператора: Якщо умова істинна, то виконується вказівка, якщо ні, то вказівка не виконується.
Службові слова, які використовуються в умовній вказівці, ма­ють зміст if — якщо, then — то, else — інакше.
Умова — це вираз булевого типу. Умова може бути простою або складеною.
Наприклад.
1. Проста умова: а<5, с>=а, х=0, а<b
2. Складена умова (а>5) and (a<10 ), (а=2) or (b=3)
Складена умова записується з допомогою логічних операцій and — і, or — чи (або), not — не. При записі умови можна використовувати всі можливі операції відношення. Результатом виразу умови завжди буде величина булевого типу.




Подпись: Наприклад:
Програма обчислення значень складеної функції
 
Program Umovny;
Var
        x,y: REAL ;
BEGIN
        WriteLn(' vvedit x');
         ReadLn(x);
         IF x<3 then y:=x*x  ELSE  
         y:=SQRT(x);
        WriteLn('y=', y:8:3);
END.

4. вказівка вибору CASE
Довільна вказівка в програмі може бути помічена міткою. Мітка вказівки записується перед нею і відділяється від неї двокрап­кою.
Мітка — це довільне ціле число в інтервалі від 0 до 9999 або довільний ідентифікатор (тобто ім'я мітки записується згідно з правилами запису ідентифікаторів).
Однією міткою може бути помічена тільки одна вказівка. Ідентифікатор мітки не повинен співпадати з ідентифікатором змінної або константи.
Вказівка вибору ( варіанту)
У випадку, коли необхідно використовувати декілька вказівок розгалуження, вкладених одна в одну, то краще замінити їх вка­зівкою вибору.
Вказівка вибору записується у вигляді:
Зауваження!!
Слова синоніми:
Варіант=Селектор,
Значеня=Мітка
 
Case  <вираз>  of
значення1:<вказівка1>;
значення2:<вказівка2>;
значенняМ:<вказівкаM>
end;
Дія оператора: Якщо значення виразу збігається зі значенням з деякого списку, то виконується відповідний оператор, а інші оператори не виконуються Якщо ні одне з значень не співпадає зі значенням виразу, то виконується вказівка, яка знаходиться після вказівки варіанту, тобто після службового сло­ва end.
Вираз, який записується між службовим словом case і of, нази­вається селектором. Селектор повинен належати до одного з ці­лого, булевого, символьного типів або типу користувача. Дійсні і рядкові типи в селекторах використовувати не можна.
Мітки варіантів — константи, типи яких повинні співпадати з типом селектора. Всі мітки варіантів повинні бути різними. Якщо одній вказівці у вказівці варіанту відповідає декілька міток, то вони перераховуються через кому.
Виконується вказівка варіанту так.
Примітка.
Мітки варіанту не потрібно описувати в розділі міток Label і їх не можна використовувати у вказівці безумовного переходу Goto.
Наприклад.
Скласти програму, яка визначає пору року за порядковим но­мером місяця.
Program PORA;
Var MONTH: integer;
begin
Write('Введіть порядковий номер місяця (від 1 до 12): ');
readln(MONTH);
case MONTH of
3,4,5:writeln('Becнa');
6,7,8 : writeln ('Літо');
9,10,11:writeln('Ociнь');
12,1,2:writeln('Зимa')
end;
           end.

ВКАЗІВКИ ПОВТОРЕННЯ (ЦИКЛУ)

5.  Вказівка повторення з параметром FOR
Цикл – це вид управляючої структури, що дозволяє кілька разів повторити задану кількість операторів. Цикли - основний засіб у програмуванні, що дозволяє коротко записувати алгоритм, який здійснює велику кількість дій.
Для реалізації циклічних алгоритмів у мові Паскаль використовуються оператори повторення (цикли):
*               оператор циклу з параметром (For);
*               оператор циклу з передумовою (While);
*               оператор циклу з післяумовою (Repeat).
Оператор циклу з параметром передбачає повторне виконання деякого оператора з одночасною зміною значення, що присвоюється керуючою змінною (параметру цього циклу). Він має вид:
а) зі значенням 1 кроку зміни параметра:
For < параметр > := <вираз1 > to <вираз2 > do <оператор >
Дія оператора: Параметрові циклу присвоюється значення виразу 1. Якщо це значення менше-рівне, ніж значення виразу 2, то виконується оператор. Після виконання оператора значення параметра автоматично збільшується на 1 і знову порівнюється зі значенням виразу 2 і т.д. Коли значення параметра стане більшим, ніж значення виразу 2, то виконується наступний після циклу оператор.
або
б) зі значенням -1 кроку зміни параметра:
For < параметр >:=< вираз1 > downto <вираз2 > do <оператор>
Дія оператора: Ця команда діє як попередня, але крок зміни параметра є –1.
Оператор - тіло циклу.
Параметр циклу, вираз1 і вираз2 повинні бути одного й того ж скалярного типу ( крім дійсного). Вираз1 і вираз2 обчислюється лише один раз - при вході в цикл, і, отже, повинні бути визначені до входу в цикл і не можуть бути змінені в тілі циклу.
Якщо вираз1 і вираз2 розділяє службове слово to, то після виконання оператора (тіла циклу) параметр циклу v приймає значення Succ(v), якщо ж  дільником виразу1 і виразу2 служить слово downto, то параметр циклу v після виконання тіла циклу приймає значення Pred(v).
Приклад:
Піднести будь-яке дійсне число а до будь-якого цілого степення n.
Розв'язок:
program Stepin;
var
     a,p:real;
      i,n:integer;
begin
      write('введіть a - основу степеня, а=');
      readln(a);
      write('введіть ціле n - показник степеня, n=');
       readln(n);
        p:=1;
  for i:=1 to n do
       p := p * a;
       writeln('p=',p)
end.
6. Вказівка повторення WHILE
Оператор For використовується лише у випадку, коли заздалегідь відома кількість повторень тіла циклу.  У більш загальному випадку, коли кількість повторень заздалегідь невідома, а задана  деяка умова закінчення (або продовження) циклу, у мові Pascal використовують інші оператори повторення: оператор циклу з передумовою While і оператор циклу з післяумовою Repeat.
Вказівка циклу з передумовою:
 



Дія оператора:
Оператор (тіло циклу) виконується до тих пір, поки умова істинна. Якщо при першій перевірці умова  виявилась хибною, оператор не виконується. Зазначений оператор виконується нуль, один або декілька разів, поки умова справджується.
Тіло циклу WHILE виконується до тих пір, поки умова приймає значення True. Дії, що містяться в тілі циклу, будуть виконані у крайньому випадку один раз. Таким чином, не виконання умови є умовою закінчення циклу.

Приклад 1.  Роздрукувати символи латинського алфавіту.
              
а) звичайний порядок:
program latsimvol;
var
   S:char;
begin
   S:='A';
   while S<='Z' do
      begin
         writeln(S);
         S:=succ(S);
      end
end.

б) у зворотному порядку:
program latsimvol;
var
   S:char;
begin
   S:='Z';
   while S>='A' do
      begin
         writeln(S);
         S:=pred(S);
      end
end.

 
 















                                                                                                                                                                                         





















7. Вказівка повторення REPEAT

Оператор For використовується лише у випадку, коли заздалегідь відома кількість повторень тіла циклу.  У більш загальному випадку, коли кількість повторень заздалегідь невідома, а задана  деяка умова закінчення (або продовження) циклу, у мові Pascal використовують інші оператори повторення: оператор циклу з передумовою While і оператор циклу з післяумовою Repeat.
Оператор циклу з післяумовою визначений діаграмою:
 






Оператор циклу з післяумовою  передбачає повторне виконання деякого оператора(ів) до тих пір, поки не виконається умова.. Він має вид:

REPEAT
<оператор1 >
<оператор2 >
<оператор3 >
        ***
<оператор n >
UNTIL  <умова>;

Дія оператора: Спочатку виконуються зазначені оператори, а пізніше перевіряється умова. Якщо умова справджується (істинна), то виконання циклу завершується, якщо ні, то оператори виконуються ще раз, і так далі.
Тіло циклу Repeat виконується до тих пір, поки умова приймає значення False. Дії, що містяться в тілі циклу, будуть виконані у крайньому випадку один раз. Таким чином, виконання умови є умовою закінчення циклу.


ВКЛАДЕНІ ЦИКЛИ:

Вкладені цикли – це декілька циклів записаних один за одним.
Наприклад:
for i:=1 to 10 do
for j:=1 to 15 do
<оператори>
Зауваження:
Repeat Until KeyPressed – умова, чи
натиснена клавіша (пауза);









Приклад 1.  Роздрукувати символи латинського алфавіту.
           а) звичайний порядок:
program latsimvol;
var
   S:char;
begin
   S:='A';
Repeat
         write(S);
         S:=succ(S);
      until S>'Z'
end.

б) у зворотному порядку:
program latsimvol;
var
   S:char;
begin
   S:='Z';
Repeat
         write(S);
         S:=pred(S);
      until S<'A'
end.

 
 


                                                                                

ПІДПРОГРАМИ

 Підпрограми

Підпрограми призначені для реалізації алгоритмів опрацювання окремих частин деякої складної задачі. Вони дають змогу реалізовувати концепцію структурного програмування, суть якого полягає в розкладанні складної задачі на послідовність простих підзадач і в складанні для алгоритмів розв’язування кожної підзадачі відповідних підпрограм. Розрізняють два види підпрограм — підпрограми-процедури та підпрограми-функції. Підпрограми поділяються на: стандартні та підпрограми користувача.
Стандартні підпрограми створювати не потрібно — вони містяться у стандартних модулях System, Crt, Dos, Graph тощо.
Підпрограма користувача — це пойменована група команд, яку створюють і описують в основній програмі в розділах procedure або function і до якої звертаються з будь-якого місця програми потрібну кількість разів.
1. Процедури (procedure). Загальний опис процедури:         
procedure <назва> (<список формальних параметрів>);
<розділи описів і оголошень процедури>;
begin
   <розділ команд процедури>
end;
У списку формальних параметрів перераховують змінні разом із зазначенням їхніх типів. Розрізняють параметри-аргументи (інший термін: параметри-значення) — вхідні дані для процедури, і параметри-результати (інший термін: параметри-змінні), через які можна повертати результати роботи процедури в основну програму. Перед списками параметрів-результатів кожного типу записують слово var.
Зауважимо, що масиви фіксованих розмірів у списках формальних параметрів не можна описувати за допомогою слова array (див. зразки програм).
Розділи описів і оголошень у підпрограмах мають таку саму структуру як і в основній програмі.
        Приклад1. Розглянемо процедуру з назвою Cina, яка визначає с — вартість k хвилин телефонної розмови з похвилинною оплатою 0.6 грн. + 20% ПДВ.
procedure Cina(k:integer; var c:real);
begin
   c:=k*0.6; c:=c+0.2*c;
end;
У наведеному прикладі k є формальним параметром-аргументом, с — формальним параметром-результатом.
До процедури звертаються з розділу команд основної програми або іншої підпрограми.
Звернення до процедури:
<назва процедури> (<список фактичних параметрів>);
Параметри, які записують у команді виклику процедури, називаються фактичними. Фактичними параметрами-аргументами можуть бути сталі, змінні, вирази, а параметрами-результатами — лише змінні. Типи даних тут не зазначають.
Між фактичними і формальними параметрами має бути відповідність за кількістю й типами. Зверніть увагу, відповідні фактичні та формальні параметри можуть мати різні імена.
Команда виклику функціонує так: значення фактичних параметрів присвоюються відповідним формальним параметрам процедури, виконується процедура, визначаються параметри-результати, значення яких надаються (повертаються) відповідним фактичним параметрам у команді виклику.
Змінні, описані в розділі описів основної програми, називаються глобальними. Вони діють у всіх підпрограмах, з яких складається програма. Змінні, описані в розділі описів конкретної процедури, називаються локальними. Вони діють тільки в межах даної процедури.
Процедури можуть отримувати і повертати значення не тільки через параметри-результати, але й через глобальні змінні. Тому списків параметрів у процедурі може і не бути.

2. Функції (function). Функція, на відміну від процедури, може повертати в місце виклику лише один результат простого стандартного типу.
Загальний опис функції:                 
function <назва>(<список формальних параметрів>) : <тип функції>;
<розділи описів і оголошень функції>;
begin
   <розділ команд функції, де має бути така команда: назва:=вираз>
end;
У розділі команд функції має бути команда присвоєння значення деякого виразу назві функції. Результат функції повертається в основну програму через її назву (як і випадку використання стандартних функцій, таких як sin, cos).
Звернення до функції:
<назва> (<список фактичних параметрів>).
Приклад1. Створимо функцію для обчислення tg(x) та обчислимо значення виразу tg(x)+ctg(x)+tg2(x).            
program Myfunc;
uses Crt;
var x,y:real;
function tg(x:real):real;
begin
   tg:=sin(x)/cos(x)
end;
begin clrscr;
   writeln('Введіть х');
   readln(x);
   y:=tg(x)+1/tg(x)+sqr(tg(x));
   writeln('y=', y:5:2); readln
end.
3. Рекурсивні функції. Рекурсією називається алгоритмічна конструкція, де підпрограма викликає сама себе. Рекурсія дає змогу записувати циклічний алгоритм, не використовуючи команду циклу. Розглянемо спочатку поняття стеку.
Стек — це структура даних в оперативної пам’яті, де дані запам’ятовуються і зберігаються за принципом «перший прийшов — останнім пішов». Аналогом у військовій справі є ріжок для набоїв до автомата.
Приклад1. Рекурсивна функція обчислення суми цілих чисел від a до b має вигляд:
function Suma(a,b:integer):integer;
begin
   if a=b then Suma := a                                                    {Це стоп-умова рекурсії}
      else Suma := b + Suma(a, b–1)                                      {Це неявний цикл}
end;                                                                         

Приклад2. Скласти рекурсивну функцiю Factorial для обчислення факторіала числа n! = 1·2·3·...·n, (0! = 1, 1! = 1), яка грунтується на багаторазовому (рекурсивному) застосуваннi формули n! = n·(n – 1)!.
 function Factorial(n : integer) : integer;
begin
if n = 0 then Factorial := 1                                    {Це стоп-умова}
else Factorial := n * Factorial(n–1)
end;


Зауваження. Застосовуючи рекурсію, потрібно правильно складати стоп-умови, які забезпечують закінчення циклічних обчислень.